Время не ждёт

Молитва до святого апостола і євангеліста Іоана Богослова О великий апостоле, євангелісте громогласний, Богослове і тайновидче невимовних одкровень, дівственнику і улюблений наперснику Христів Іоане! Прийми нас грішних, що до міцного заступництва твого звертаємося. Випроси у Всещедрого Чоловіколюбця Христа Бога нашого, бо Він перед очима твоїми Кров Свою за нас пролив, недостойних рабів Своїх, щоб не пам’ятав беззаконь наших, а помилував нас і вчинив з нами по милості Своїй; нехай дарує нам здоров’я душевне і тілесне, благоденственне життя і достаток, наставляючи нас звертати все це на славу Його, Творця, Спасителя і Бога нашого, а після закінчення тимчасового життя нашого нехай позбавить нас немилосердних мучителів на повітряних митарствах, щоб досягли ми, тобою ведені, небесного Єрусалима, його ж славу ти в одкровенні бачив і нею в нескінченній радості насолоджуєшся. О великий Іоане! Збережи всі міста і країни християнські, храм цей і всіх, хто служить і молиться в ньому,

Часові — часу мало у круговерті світу, «Вчора» було́ — украли, «нині» — ми просто діти. «Завтра»? Яке там «завтра», фата морґана в полі... Грали в «Державу», грались... Може, уже доволі?! Може, найвищий термін встати й себе ліпити... Плачте, Дніпрові кручі, що не умієм жити!.. Що не навчились разом, що не навчились вкупці, Що затягають ре́мінь, що у лайні по пупці... Часові — часу мало у круговерті світу, «Вчора» було́ — украли, «нині ж» — ми знову діти... Оксана Кузів , 26.03.19 р.   Учасник російсько-української війни Микола Гергелюк (ліворуч) «Отець Михайло Гергелюк. Храм Святого Духа УПЦ КП, село Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Добре пам’ятаю той день. Морозний та сонячний аркуш циклу «Українська Шамбала». 80 кілометрів гірськими та сільськими дорогами. Останні зйомки в той день. Вже спускалися сутінки. Величний та красивий храм на фоні гірських хребтів. А біля храму майоріли жовто-блакитний та червоно-чорн

Саме в цій програмі мені чогось відчутно не вистачало. Говорив з людиною, а сам чув прибій зовсім іншого берега. Ззовні ніби південне узбережжя Франції, з його м’яким, ласкавим кліматом, аквамариновими водами і чайки, що мирно гуляють берегом, діловито вишукуючи щось їстівне. А внутрішнє відчуття, істинне, різке, хвилююче, відкликалося гострими скелями, величезними хвилями із шапками сивої піни й вічною боротьбою стихій, котрі не підкоряються нікому, окрім Бога.   Ми були у волонтерському офісі Катерини Пономарьової. Ми вийшли подихати морозним січневим повітрям після запису програми. Я ще раз уважно подивився в очі Жанні після програми. Дивлячись на таких рідних та сильних жінок, на таких неймовірних українок, в мене перехоплює подих. Тільки такі віддані, ніжні душі здатні відмолити весь той біль, що несе війна. Відмолити, пропустивши цей біль через свої люблячі серця.   Коли чужа біда важливіша за будь-що. Жертовність і милосердя. Любов та ніжність. Віра т