Время не ждёт

У 2023 році Ніжин святкуватиме 250-річчя від дня народження Юрія Федоровича Лисянського — українського мореплавця, географа, океанографа, письменника. «Мабуть, усе-таки сама постать Лисянського. Коли ближче познайомитися з документами, мемуарною літературою, архівами, то стає зрозумілим, що у цієї людини був надзвичайний життєвий шлях. Якщо про навколосвітню експедицію Крузенштерна-Лисянського зняти кіно, то вийде бестселер не гірше, ніж «Пірати Карибського моря»! Там були справжні морські пригоди! Наприклад, виникали збройні сутички з американськими індіанцями на Алясці! Або, під час відвідин Маркізьких островів, Лисянському довелося спілкуватися з татуйованими з ніг до голови представниками місцевого племені канібалів… Ці дикуни-людожери показували мандрівникам дбайливо збережені черепи з’їдених ними ворогів… До речі, Лисянський був першим дослідником, який склав словник їхньої мови. Були й справжні катастрофи. Одного разу під час жорстокого шторму вітрильники «Нева» та «Надія», яким

Зараз модно носити вишиванки, убиратися в них на різні урочисті заходи, державні свята. Та важливо при цьому не втратити доброго естетичного смаку наших предків.   Серед великого асортименту вишитих сорочок і футболок нині продають і таке, що наші прабабусі і прадіди нізащо не вдягли б. У ХІХ столітті на Чернігівщині використовували нитки не яскраво-червоного кольору, а вишневого кольору. Найтиповішим для північно-східної Чернігівщини у вишивці на сорочках було поєднання вишневого і чорного кольорів, вишневого і сивого (світло-сірого), іноді разом з білим, вишневого та білого; також одним тільки вишневим кольором, «білим по білому». Різнобарвні нитки усіх кольорів веселки, якими вишивали з середини ХХ століття, не відповідають давнім традиціям Чернігівщини. Згідно з дослідженнями науковців, рослинні квітчасті орнаменти на сорочках почали вишивати лише наприкінці ХІХ століття, а більш давніми є геометричні візерунки або рослинні в геометричних формах (восьмикутні зірки-квітки, «сосонки»

Поезія «Красиве серце» Б ’янка Ганна, голова ГО «Час для нас» волонтерської молодіжної організації, волонтерка Червоного Хреста, благодійник, громадська активістка, викладачка кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, консультантка в методі позитивної психотерапії Заздалегідь плануючи Чернігівський цикл проекту «Сповідь», ми вже знали, що в Ніжині на нас чекатиме зустріч із цією дивовижною людиною. Та наш знімальний графік був настільки напружений, що ми змогли зустрітися лише в останній день перебування в цьому чудовому місті. Шлюб з коханим чоловіком змінив лише її прізвище, але не її саму. Тому попри можливості, що відкрилися для неї, як для дружини громадянина Швейцарії, Ганна Б’янка залишилася українкою, волонтеркою, педагогом та не полишила жодну зі своїх численних справ на благо українства. Просто її душа тут. В Україні. Допомагати, підтримувати тих, хто опинився в біді, навчати юних українців — це те, чим сповнений

Як виходив Ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів, Юда став за святиню Йому, а Ізраїль Його пануванням! Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад! Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята! Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад? Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята? Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова, що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело! Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою! Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог? А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив. Ї хні божки срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать, мають уші й не чують, мають носа й без нюху, мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! Ізраїлю, надію складай лиш на Господа:

Третій рік поспіль столиця древнього Сіверського краю приймала учасників Чернігівського історичного фестивалю – істориків-реконструкторів. Три дні свята мечів, бойових сокир, стародавніх обладунків і справжнього чоловічого духу. І апогей – показові бої на території Дитинця.  ІІІ Чернігівський історичний фестиваль зібрав близько ста учасників. Українці – члени клубів Чернігова, Києва, Херсона, Львова, Чернівців… Традиційні гості – поляки, норвежці (три роки тому саме Україна, Польща і Норвегія дали старт Чернігівському історичному фестивалю). Білоруси… І вперше цього року – французи, справжні нормани на чолі з могутнім Свеном. Історичний фестиваль у Чернігові – це, в першу чергу, зустріч колег, які вивчають життя воїнів епохи Раннього Середньовіччя. І стверджують: культура як спосіб життя людей і тисячу років тому, і зараз у французів і поляків, в українців і норвежців була і є спільна – європейська. Організатор фестивалю чернігівський історик Олег Ярошенко задоволений тим, що якість фо