Время не ждёт

  Олександр Микитович Дмитрук  — письменник, вінницький краєзнавець, власний кореспондент Національної радіокомпанії України у Вінницькій області.  Заслужений журналіст України .  Народився 6 лютого 1957 року на Вінниччині.   Закінчив Вінницький національний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського.   Активіст козацького руху за відродження духовної спадщини Українського козацтва, козак Вінницького козацького полку ім. І. Богуна.   Автор, співавтор, упорядник низки документальних книг. Творчість Видрукував історичні романи «Тризна» (2007), «Іван Богун — полковник» (2008, 2010), «Отаман Яків Шепель» (2009), «Честь і плаха» (2012), пригодницький роман «Золотий вовк» (2014), «Чорна берегиня» та податковий детектив «Сліди на Печерську» (2010), а також есе «Іван Богун: життя героя» (2013).   24 лютого 2016 року у Книгарні «Є» (м. Вінниця) відбулась презентація нового пригодницького роману «Свій-чужий». Крім роману «Свій-чужий», у видання увійшло історико-публіцистичне есе «Іван Богун —

Барське гончарство Як відомо з історичних та науково-дослідницьких джерел, в місті Бар здавна існував гончарний промисел. В музейних і приватних зібраннях зберігається численна кількість зразків продукції барського гончарного промислу, які легко впізнати за їх стилістичними ознаками форми, розпису і технологічною якістю матеріалу. Вироби барських майстрів являють собою цілісне явище суспільної культурної спадщини.   Культурну спадщину Вінниччини неможливо уявити без художніх надбань гончарів Бару. Вироби барських майстрів гончарства сьогодні прикрашають музейні експозиції видатних музеїв України і Росії. Витоки художніх традицій барських гончарів, вочевидь, сягають далеких середньовічних часів. Проте естетика гончарного розпису барчан і сьогодні хвилює і приваблює увагу колекціонерів, мистецтвознавців, науковців і інших дослідників культури подільського краю. В середній школі № 1 міста Бар зберігається миска невідомого барського майстра, очевидно, виготовлена в час на межі ХІХ-ХХ столі

  Молитва покаяння Владико Христе Боже, що страстями Своїми пристрастi мої зцiлив i ранами Своїми мої рани вилiкував! Подай менi, що перед Тобою багато нагрiшив, сльози розчулення; дай змогу моєму тiлу насолоджуватися пахощами Животворчого Тiла Твого, а душу мою усолоди Твоєю Чеснóю Кров’ю вiд тiєї гiркоти, котрою мене напував супротивник; пiднеси мiй розум до Тебе, бо прилип до землi, i виведи мене з ями погибелi; бо не маю покаяння, не маю душевного жалю за грiхи, не маю сльози втiшної, що приводить дiтей Твоїх до їх наслiддя. Затьмарив я розум життєвими пристрастями i, як хворий, не можу споглянути на Тебе у хворобi, не можу зiгрiтися сльозами любови до тебе. Але, Владико Господи Iсусе Христе, Скарбе добра, подай менi всецiле покаяння i серце, любов’ю наповнене, щоб шукало Тебе, подай менi благодать Твою й вiднови в менi риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець óбраної Твоєї отари, насити ме

  Молитва до великомученика і цілителя Пантелеймона (преосвященного Ієремії Пустельника) Святий великомученику і цілителю Пантелеймоне! Моли Бога за нас і не допусти далі залишатися у нас хворобам, якими хворіємо душею і тілом! Зціли ті виразки і струпи, які заподіяні нам пристрастями нашими. Недугуємо ми лінню і розслабленням  —  зціли нас. Недугуємо потягом чи пристрастями до земних речей  —  зціли нас. Недугуємо, о святий Пантелеймоне! Недугуємо забудькуватістю: про діло спасіння, про наші гріхи і немочі, про наші обов ’ язки  —  зціли нас. Недугуємо злопам ’ ятністю, гнівливістю, ненавистю  —  зціли, о цілителю Свято-Афонський і всесвітній. Недугуємо заздрощами, гордістю, зарозумілістю, вихвалянням, при всій убогості і непотрібності  —  зціли нас. Недугуємо багатьма і різноманітними приступами плотолюбства: черевонадмірністю, нестриманістю, об’їданням, сластолюбством  —  зціли нас. Недугуємо сонливістю, багатослів ’ ям, марнослів ’ ям, осудженням  —  зціли нас, о святий Пантелеймон

Персональна виставка знаної на Вінниччині мисткині Оксани Городинської  проходила  у виставковій залі Вінницького обласного краєзнавчого музею. У експозиції представлені 50 творів. Серед них живописні роботи, писанки, але найбільше – витинанок. Їх мисткиня створює усе своє життя, працюючи у різних техніках. Це витинанки як традиційного розміру – стандартного аркуша, так і більш масштабні роботи. Об’єднує їх тема – український орнамент, легенди та міфи. Свою цьогорічну виставку пані Оксана вирішила присвятити ювілею Лесі Українки і назвала її «Я – українка» на знак солідаризації з позицією поетеси. Як розповідає завідувачка сектору виставкової роботи Вінницького обласного краєзнавчого музею Тетяна Журунова, з ім’ям Оксани Городинської на Вінниччині пов’язане відродження традиційного для українського народного мистецтва – витинанки. Орнаментальним композиціям майстрині притаманна динамічна пружність лінії, виразність силуету, афористична глибина змісту та особистісна авторська філософія.