Время не ждёт

Музею Барської кераміки  —  бути! «На базі Барської загальноосвітньої школи №4 відкрито Навчально-показову майстерню-студію народних промислів «БарВінОК», керує якою гончар та етнограф Максим Біньковський.  Він, разом з дружиною мріє хоча б частково відродити знамениту Барську кераміку.   Для створення своїх виробів творці збирають колекцію гончарних виробів майстрів минулого. Ці експонати надають небайдужі  й  зацікавлені у відродженні гончарства люди. Завдяки  цьому  керамічний фонд швидко поповнюється і в майбутньому майстри планують створити повноцінний музей Барської кераміки. На днях гончарі взяли участь у першій експедиції у пошуках Барської кераміки, під керівництвом Володимира Васильовича Титаренка. Перша зупинка  —  село Клопотівці, Деражнянський р-н, Хмельницька область. Тут ,  дякуючи місцевим жителям Колодій Раїсі Миколаївні, Щирбі Олені Миколаївні та завідуючій сільської бібліотеки Валентині Іванівні Бідулько ,  музей кераміки поповнився новими експонатами.   Наступне сел

  «Дорожу спілкуванням зі своєю учителькою  —  Вірою Давидівною Маковською, бо перші спроби дізнатися більше, ніж міг дати тогочасний підручник, у мене пов’язані з нею. Нещодавно їй виповнилось 90 років.  Завжди, коли приїжджаю до Чечельника, відвідую її. Бажання пізнавати, бачити, ходити не тією дорогою, якою йдуть інші, змушувало пізнавати рідний край. Крім вивчення природи, цікавився питанням: «Що є в землі?». Натрапивши на мальовану кераміку, знаряддя праці, у 7 класі захопився археологією. Невдовзі дізнався, що це були зразки трипільської культури. На той час у мене вже було декілька книжок з археології, з яких я довідався про древність знахідок. Нині вони включені до «Енциклопедії трипільської цивілізації». Ботаніка й археологія  —  в полі, етнографія  —  вдома. У тому, чим займалися батько й мати. Вони все життя трудилися. Бо в останню чергу були колгоспниками, у першу чергу  —  господарями, які самотужки виробляли речі, необхідні для побуту. Батько, як і дід, плів кошики з лози

Молитва до св. безсрібників Косми і Даміана До вас, святі безсрібники та чудотворці Космо і Даміане, як до швидких помічників та гарячих молитвеників за наше спасіння ми, недостойні, схиливши коліна, вдаємося і, припадаючи, щиро благаємо: не зневажте моління нас грішних, немічних, що багато беззаконь вчинили, і кожного дня та години грішимо. Ублагайте Господа, щоб подав нам, недостойним рабам Своїм, великі й багаті Свої милості. Визволіть нас від всякої скорботи й хвороби. Бо ви прийняли від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа невичерпну благодать зцілень заради твердої віри вашої, безоплатного лікування та мученицької кончини. Так, угодники Божі, не переставайте молитися за нас, що з вірою до вас вдаємося: через безліч гріхів наших, ми, недостойні вашого милосердя, але ви, як вірні наслідники Божого чоловіколюбства моліть, щоб ми принесли достойні плоди покаяння і досягли вічного спокою, прославляючи і благословляючи дивного у святих Своїх Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і Преч

Українці і сусіди-мусульмани — сторінки спільної історії Перші відомості про іслам, мусульманський світ наші предки отримували під час торговельних подорожей і військових походів. Арабські купці діставалися до Києва, подорожуючи на північний захід, але постійної арабської колонії у Києві не було. Цей етап ознайомлення Русі-України з ісламом має своєрідну кульмінацію. Йдеться про вибір віри великим київським князем Володимиром (X ст.). Згідно з літописними відомостями, у полі зору Володимира були іслам, християнство та іудаїзм. Володимир почав  « випробування віри »  через особливі посольства. За допомогою одного з цих посольств і відбулося ознайомлення київського владики з ісламом на землях Булгарстану (Поволжя). Надалі ж мусульмани, які з ’ являлися час від часу на наших землях, зустрічалися вже з християнізованою Руссю. Першими мусульманами на її теренах були представники народів, які кочували від Приазов ’ я до Дону.   У XI ст. на службі в київського князя була кіннота з мусульман-п

  Молитва з неволі   Патріарха Йоси п а Сліпого Царю Небесний, Утішителю, Душе правди, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Зглянься на нас, що припавши на коліна, з повною надією благаємо Тебе: освяти, просвіти і попровадь наш народ дорогою Божих заповідей.   Дай йому, передусім, зрозуміти вагу святої віри в єдність з Апостольським Престолом, закріпи в його серцях прив’язання до неї, яке мав він від самого початку християнства в Україні. І, хоч втягнений опісля в розбрат, вернувся до єдности, то нині знову є загрожений у тому. Щоб він міг віддавати Тобі честь і славу назавжди в святій єдності, хоч треба би понести i мученичу смерть; додай сил тим, що постійно її держаться, скріпи малодушних і тих, що сумніваються. Промов до сердець тих, що відпали, змали їхні закам’янілі сумління, опам’ятай і приверни їх на лоно Католицької Вселенської Церкви як вістунів Твого гніву і прощення.