Время не ждёт

     Прилуцькому краєзнавчому музею імені               В. І. Маслова ― 127 років «Музей ― одна з небагатьох інституцій, що відображає творення державності України та її становлення на світовій арені, як висококультурної розвинутої країни. Відвідати музей ― наче отримати можливість ненадовго доторкнутися до минулого, відчути на собі плин часу, згадати історію свого села чи міста, осягнути власний зв’язок з далекими поколіннями предків. Адже народ, який не знає своєї історії приречений на вимирання. Прилуцький краєзнавчий музей є одним з найстаріших в Україні. Археологічні, історичні, природничі, етнографічні та мистецькі пам’ятки Прилуччини, що зберігаються в його стінах, є безмовними свідками багатовікової історії Приудайської землі. Вони наче розповідають про її чарівну природу, про видатних прилучан та їх життя ». Тетяна Зоць, директор ка  Прилуцького краєзнавчого музею Тетяна Зоць, директорка Прилуцького краєзнавчого музею   ім. В. І. Маслова Я наче відчував, що мені потрібно потра

Святий Верховний Апостолі Петрі, каменю віри, на Христі, наріжному камені, до церкви сповіданням наданий! Молі, та й аз, розумними помислі та плотськими похотении завжди колеблемий, на тоемжде Христі, камені живому, обраному, чесному, вірою наздан завжди звершуюся любов’ю в храм духовний, у священство свято, вознесити жертви духовния Богові Ісусу Христу. Святий Верховний Апостолі Павлі, посудині обраний Христів, благодаті та слави Божого сповнене! Молі імущаго влада над тварію Творця, та ма, нині посудину погублений, створить собі посудину в честь, освячений і благопотребен, на всяке благе уготований. Амінь. Ієромонах Роман Халус, настоятель монастиря Святих Верховних Апостолів Петра і Павла УГКЦ (м. Чернігів) Цей тиждень присвячую священикам. Присвячую думкам про Бога та щирій Молитві, котрої останнім часом мені постійно не вистачає. Це наче спрага. Спрага, котру не виразити словами. І лише у молитві відчуваєш себе так, ніби свіжа, прозора джерельна вода напуває спраглу душу. Не зміг

Художній музей Григорія Галагана «В основу музейної колекції покладено зібрання козацько-старшинського роду Ґалаґанів, що налічує сьогодні понад 9  тисяч  творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва і охоплює період з XVI століття до сьогодення. Атмосфера урочистості та розмаїття церковної архітектури Дитинцю створює необхідне емоційне підґрунтя для огляду іконописної спадщини часів українського бароко. Найбільшою гордістю музейної колекції є твори іконопису «Архистратиг Михаїл», колекція Богородичних ікон, двобічна «Покрова Богородиці. Розп’яття». Блукаючи заплутаними коридорами музею, ви зустрінете твори українських корифеїв ХХ століття  —  М. Жука, М. Самокиша, С. Шишка, М. Глущенка, М. Дерегуса, Т. Яблонської, А. Коцки та багатьох інших. Якщо ці імена вам мало про що сказали (нехай вибачають класики), одне полотно, пензля Івана Айвазовського точно не залишить вас байдужими. Зразки декоративно-ужиткового мистецтва України, створені протягом майже двох століть, вразять

Відійшла у Вічність Наталія Примушко Померла завідувачка ніжинського дитячого садочку № 13  « Берізка »  Наталія Миколаївна Примушко.   Світла, творча, креативна людина, прекрасна жінка, турботлива, любляча мама та бабуся. Наталія Миколаївна педагог майже з півстолітнім стажем  —  віддала дошкіллю більше 40 років. Заслужений працівник освіти України, «Відмінник освіти України», «Спеціаліст вищої категорії», має звання «Вихователь-методист». Її творче кредо  —  «Створення «хати радості» для маленького українця, про яку так мріяла Софія Русова. Кожен її день діяльності  —  то була яскрава сторінка відкриття шляхів вдосконалення формування основ національного світогляду педагогів та ніжинської малечі . Світла пам’ять людині, Педагогу з Великої літери! Співчуття рідним та близьким! Джерело:  https://mynizhyn.com/news/misto-i-region/21338-vidiishla-u-vichnist-natalija-primushko.html Примушко Наталія Миколаівна ,   д иректор закладу дошкільної освіти №13 «Берізка»,  В ідмінник освіти України