Время не ждёт

Мати молиться в небо на рідного сина Зупиніться, поети! Чекайте, не треба… Мати вийшла на ґанок і дивиться в небо. Мати дуже висока, древніша од космосу, На плечі в неї райдуга гнеться коромислом. Приймачі підбадьорливо сиплють прогнози. Мати мовчки ковтає просолені сльози. Мати вірить не дуже професорським викладам: Ще ж немає од серця точнішого приладу. І тривога їй кригою пада на серце: «А як з космосу чорного син не повернеться?» О, тоді він для хлопців – одвічною зіркою, Будуть пафосні вірші і оклики в збірках! Будуть довгі романи й поеми, як ринви… Лиш ніколи не буде у матері сина. І тому вона йде за село, на околицю, І стає на коліна, і небові молиться. Та не супте ви брів і не хмартесь осінньо: Мати молиться в небо… на рідного сина. Борис Олійник Роман Григор’єв , с півзасновник, д и ректор та актор Барського міського художнього аматорського театру Кожна згадка про перебування у дивовижному місті Бар наповнює душу теплом. Одним з найяскравіших вражень від нашого перебування ста

Герой д ав гідну відсіч ворогам! Десант з завдання, втомлений, вертався – До  « передка »  лиш декілька хвилин. Та на засаду враз загін нарвався: Зрадлива доля свій змінила плин… Дозорний взяв на себе першу чергу Й упав, підкошений, у ранішню росу. Гукнув: » Брати ідіть, я їх відверну В вас на відхід є трішечки часу! » Він біль зібрав в одну пекельну точку, Дав гідну відсіч лютим ворогам! Дарма, що кров залила всю сорочку, Живим козак не здався москалям… А десь в матусі тьохнуло серденько. Прокинулась. Іванко, сину мій! Чомусь так важко стало, мій рідненький! Чи спиш ти, чи страшний приймаєш бій?.. Десант з завдання з болем повертався, Йшов почорнілий, мов земля, спецназ… Герой над взводом в небо підіймався – Він свій останній виконав наказ… Кіндрат & Корінь. 04.04.2017р. Анатолій Сопін (Кіндрат Корінь) , в олонтер, поет, вчитель Це була складна для мене «Сповідь». Сам діалог з Анатолієм вести було легко та приємно, ми одразу знайшли спільну мову. Складно було тим, що найболючіші н

  ВАН-ГОГ Добрий ранок, моя одинокосте! Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю Небо дивиться на Париж. Моя муко, ти ходиш по грані! Вчора був я король королів. А сьогодні попіл згорання Осідає на жар кольорів. Мертві барви. О руки-митарі! На мольбертах розп ’ ятий світ. Я — надгріб ’ я на цьому цвинтарі. Кипариси горять в небозвід. Небо глухо набрякло грозою. Вигинаються пензлів хорти. Чорним струсом палеозою Переламано горам хребти. Струменіє моє склепіння. Я пастух. Я дерева пасу. В кишенях дня, залатаних терпінням, Я кулаки до смерті донесу. Самовитий — несамовитий — Не Сезанн — не Гоген — не Мане, Але що ж мозку зробити, Як в мені багато мене?! Він божевільний, кажуть. Божевільний! Що ж, може бути. Він — це значить я. Боже — вільний… Боже, я — вільний! На добраніч, Свободо моя! Ліна Костенко Сніжана Чубенко , п равозахисниця, заступниця голови Всеукраїнського братства  С в. ап. Андрія Первозванного у м. Вінниця Нарешті дочекався її дзвінка і знайомий голос промовив: «Почина

Молитва до Пресвятої Богородиці Пречиста Діво Маріє! Зі світанком цього дня вдаюся під Твій Покров і як добра дитина, благаю Тебе: Матінко моя Небесна, заопікуйся мною! У Твої руки віддаю душу мою і тіло, все моє життя. А Ти, добра Небесна Мати, будь найкращою Ненькою та Заступницею! Охороняй мене завжди сильним Твоїм Покровом у всіх небезпеках для душі і тіла. Заступайся за мене у Твого Сина та Своїми молитвами зменшуй Його Святий Гнів з приводу моїх гріхів! Бо я добре знаю, що Ти, Царице Неба, завжди успішно допомагаєш усім тим, хто з довірою віддається під Твоє заступництво. І твердо вірю, що під Твоєю Святою Опікою легше зможу уникати всіх небезпек для душі і тіла, та виконувати Божу Волю, а після смерти осягнути вічне щастя на Небі. Амінь. Протоієрей Андрій Кук,  н астоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці  у  смт. Оратів ,  Вінницьк ої  обл асті Духовні лідери Нації. Люди, котрим українці довіряють набагато більше, ніж свою долю. Довіряють свої душі, свої думки. І котрим кають