Время не ждёт

Місто моє в квітучім віночку, Вашківці наші завжди молоді... Так, це місто завжди у зелені, квітах, щедро зрошених бурхливим Черемошем, на правому березі якого воно розташувалося. Прикрашають його затишні, європейського стилю, котеджі, оточені квітами і садами. Хоч містечко і маленьке (входить в Асоціацію малих містУкраїни), однак є у ньому загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, школа-гімназія, районна лікарня, поліклініка, медичний коледж, цілий ряд приватних підприємств. Та найбільшою цінністю і окрасою міста Вашківці є його люди – працьовиті, талановиті, творчі. Завдяки неповторній спадщині митця-орнаментиста, заслуженого майстра народної творчості Георгія Гараса, музей-садиба якого гостинно запрошує всіх бажаючих долучитися до цілющих джерел народної вишивки. Містечко Вашківці знають, без перебільшення, у всьому світі. Свідченням цього є записи у книзі відгуків. А пісня «Черемшина», яка на легких крилах своєї мелодії облетіла весь світ, теж народилася у Вашківцях. Ї

Остап Васильович Савчук (24 лютого 1947, м. Кіцмань Чернівецької області, Україна) — український митець, музично-громадський діяч, режисер, педагог-музикант, художній керівник Чернівецької обласної філармонії, Заслужений діяч мистецтв України. Грав в ансамблі скрипалів разом з Володимиром Івасюком (керівник Ю. М. Візнюк), оркестрах народних інструментів (диригент В. Г. Мельницький) та духових інструментів (диригент М. Ю. Макаренко). Автор численних сценаріїв концертів, творчих вечорів митців краю, режисер-постановник творчих звітів майстрів і художніх колективів Чернівецької області на сцені Національного Палацу мистецтв «Україна».   Представляв мистецтво Буковини в Україні, Молдові, Польщі, Румунії, Росії, Угорщині. Науковий консультант бібліографічного довідника «Видатні діячі культури і мистецтв Буковини» (Чернівці: Книги – ХХІ ст., 2010)[2], автор книги «Музична Буковина» — про історію Чернівецької обласної філармонії. З 1990 р. член правління, а з 2009 р

«Монотипія – розвиток художньої уяви та фантазії» «Слово «монотипія» (від грецького – один єдиний, слід, відбиток). Отже, монотипія – така техніка, коли за допомогою відбивання (друкування) отримують лише один екземпляр. Монотипія відома з Х V ІІ ст. художники не часто звертаються до цієї техніки, бо вона вимагає великої уваги. Крім того , не можна, як у графіці , отримувати багато екземплярів. Але ця своєрідна техніка має свої художні цінності. Монотипію можна виконувати як акварельними , так і олійними фарбами. Друкується зображення на папері. Папір може бути різноманітним – товстим і тонким.   Для виконання монотипії слід мати пластину з металу, скла, кераміки, пластмаси або поліетиленову чи целофанову плівку, папір для чорновика і чистого відбитка, олівець, фарбу, фотовалик, мило, кілька газет, скіпідар, ножиці й тканину. Але не для всіх видів монотипії потрібні ці речі. Наприклад, для монотипії виконаної аквареллю не потрібно скіпідару, валика, тканини,