Олег Володарський: «Сніжана Чубенко моральна, принципова, професійна правозахисниця — так характеризували її ті, кому Нація довіряє свої душі» (відео)

 

ВАН-ГОГ

Добрий ранок, моя одинокосте!

Холод холоду. Тиша тиш.

Циклопічною одноокістю

Небо дивиться на Париж.

Моя муко, ти ходиш по грані!

Вчора був я король королів.

А сьогодні попіл згорання

Осідає на жар кольорів.

Мертві барви. О руки-митарі!

На мольбертах розп’ятий світ.

Я — надгріб’я на цьому цвинтарі.

Кипариси горять в небозвід.

Небо глухо набрякло грозою.

Вигинаються пензлів хорти.

Чорним струсом палеозою

Переламано горам хребти.

Струменіє моє склепіння.

Я пастух. Я дерева пасу.

В кишенях дня, залатаних терпінням,

Я кулаки до смерті донесу.

Самовитий — несамовитий —

Не Сезанн — не Гоген — не Мане,

Але що ж мозку зробити,

Як в мені багато мене?!

Він божевільний, кажуть. Божевільний!

Що ж, може бути. Він — це значить я.

Боже — вільний… Боже, я — вільний!

На добраніч, Свободо моя!

Ліна Костенко

Сніжана Чубенко, правозахисниця, заступниця голови Всеукраїнського братства Св. ап. Андрія Первозванного у м. Вінниця

Нарешті дочекався її дзвінка і знайомий голос промовив: «Починаємо». А душу знову опалило злістю як тоді, коли я вперше почув про її війну. Ця сильна, стійка та небайдужа жінка почала тут, в тилу, відвойовувати нашу країну у внутрішнього ворога задовго до того, як Нація усвідомила, що в України завжди було два вороги — зовнішній та внутрішній.

Багато років вона відбивала ворожі атаки як висококваліфікований адвокат. Врешті решт, ниций, підступний, підлий ворог все ж таки задав удару по ній самій. Ті, хто звикли допомагати іншим, бути завжди опорою та підтримкою для багатьох, зазвичай мовчать про власну біду до останнього. І не тому, що бояться проявити слабкість. Ні. Просто потреба допомагати іншим — це особливий стан душі, в якому забуваєш про себе самого.

Ходять такі душі землею, підтримують інших, допомагають. А коли біда прийшла до них самих, залишаються з нею наодинці. Тому, що сильні. І саме тому нікому нічого не скажуть. І ніколи не звернуться за допомогою, адже звикли вирішувати все самотужки. Мені вкрай болісно це бачити, адже я знаю, до чого це може привести. Мій прадід, равин, котрий опікувався тим, що допомагав збирати ті крихти харчів, котрі були, та розподіляв їх між людьми, помер від голоду.

Батько Сніжани, як член Народного Руху, присвятив життя відбудові України. І він має пишатися своєю донькою, котра гідно служить Україні та вже багато років допомагає Православній Церкві України. Те, що я чув про Сніжану Чубенко від священиків та капеланів, заочно, ще до особистого знайомства викликало повагу до неї. Вирішення величезної низки проблем нашого суспільства лягає на плечі адвокатів. І в цьому Сніжана Чубенко неймовірно сильна. Моральна, принципова, професійна правозахисниця — так характеризували її ті, кому Нація довіряє свої душі.

Але як же перемоги Сніжани на ниві допомоги українству розлючують ворога. Тому й не дивно, що черговий удар прийшовся не неї саму. Було підроблено численні судові рішення, і за фальшивими документами відкрито виконавчі провадження та арештовано її майно та рахунки. І тут проти неї постали не тільки злочинні дії ворога, а й уся неспроможність нашої судової та виконавчої влади відновити порушене право.

«Судове рішення має бути законним і обґрунтованим», — так говорить закон. Та правники знають, що законне та справедливе рішення — часто не тільки не тотожні поняття, а й навіть протилежні. Закон в нашій країні опікується лише дотриманням законності. І в такому стані він служить владі, а не інтересам людини й суспільства. Ось чому визнання незаконності дій зловмисників аж ніяк не означає, що порушене право одразу буде відновлено. Це сувора реалія нашого часу, від якої не захищений ніхто, якими б можливостями, досвідом чи знаннями ти не володів.

Захист та допомога рідній церкві коштували Сніжані Василівні жорстокого удару. І ані суди, ані поліція, ані державні органи не змогли не тільки вберегти від того, що вона стала жертвою злочину, а й не здійснили нічого для того, щоб позбавити людину від наслідків дій, злочинність та протиправність яких вже встановлена. Навколо задушливе мовчання тих, хто має захищати та допомагати. З одного боку — вона, досвідчений правник з величезним досвідом, а навпроти — байдужа, безжальна система права, котра робить усіх нас безправними. Їй довелося самотужки по крихтах розслідувати злочин проти себе. Їй це вдалося. Та до відновлення справедливості її це не наблизило ані на крок. І, мабуть, це все, що треба розуміти про поняття «верховенство права» у нашій країні.

Та про подробиці її біди я дізнався лише через тривалий час після нашого знайомства. Під час першої зустрічі я побачив перед собою потужного, кваліфікованого спеціаліста та красиву, розумну, ерудовану, переконану українку. Наша з нею «Сповідь» ніяк не змінила, а лише підтвердила вірність першого враження, а моя повага до її вчинків, переконань та принциповості лише поглибилася. На прощання я залишив їй свої контакти та просив телефонувати, хай щоб не сталося чи просто коли виникне бажання поспілкуватися.

І я щиро радію тому, що нехай і через тривалий час, але ми змогли поспілкуватися. Сьогодні я неймовірно пишаюся дружбою та довірою цієї людини. Ще раз переконуюся, що не даремно розпочав «Сповідь», завдяки якій не тільки маю нагоду показати Нації таку неймовірну українку, а й знайшов чесного, принципового друга. Дружба – це мистецтво бути поруч. І знати, що тебе не зрадять ні за яких обставин. І я не залишу мого друга у її боротьбі зі свавіллям бюрократичної машини. Цей диявольський, антилюдський механізм з обслуговування владних організмів налагоджували багато років. Він запрограмований на те, щоб перемелювати у своїх жорнах усіх незгодних із системою, а заодно й усіх тих, хто випадково чи в результаті ворожих зусиль потрапить у ці жорна.

Поодинці ми слабкі та безпорадні. Навіть не перемогти, а вистояти під ударами внутрішнього ворога коштує нам надзусиль. Це ще один доказ того, що нам, усім тим, хто так сильно та віддано любить свою країну, треба знати та триматися одне одного. Гуцули власним прикладом навчили мене триматися купи. А я понад усе прагну, щоб «Сповідь» допомогла об’єднатися усім СПРАВЖНІМ. Але не тому, що по одному ворогу легше знищити нас. І не тому, що разом легше боротися з бідою. Добро завжди перемагає. І нехай поодинці нам набагато складніше боротися з бідою, але це все ж таки можливо.

Одне усвідомлене, українське Я – це прекрасно. На цьому усвідомленні й базується українство. Але коли такі Я об’єднуються в МИ – з цього починається Нація. Ворог з диявольською підступністю створює нам штучні перепони, аби ми, зайняті їх подоланням, не помічали того, що блукаємо у створеному ним лабіринті. Граємо за його правилами. Тому подолання перешкод в цьому лабіринті фактично нічого не змінює. Лише об’єднавшись та взявшись за руки, ми зможемо вийти за межі цього штучно створеного, бісівського простору і замість того, щоб боротися з негараздами, почати всією Нацією будувати потужну, квітучу Україну. Та нам це стане до снаги лише тоді, коли МИ об’єднаємося у Націю. СЛАВА НАЦІЇ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!

Авторська програмаОлега Володарського«СПОВІДЬ». Герой програми— Сніжана Чубенко, правозахисниця, заступниця голови Всеукраїнського братства Св. ап. Андрія Первозванного у м. Вінниця