Спілкуючись з аматорами фольклорного колективу «Криниці», я відчув, наскільки єднає людей і душі любов до Неньки-України – Олег Володарський (відео)
«Криниці» ті – жива душа народу
«Існує легенда про те, як Бог роздавав кожному народові свої щедроти. Коли начебто все роздав, побачив гарну дівчину, яка скромно стояла в кутку.
– А ти хто така? – запитав Бог.
– Українка, – відповіла дівчина і засоромилася.
– Що ж тобі подарувати? Мабуть, подарую пісню.
З тих часів, кажуть, Україна повниться піснями. І уявити рідну землю без пісень не можливо. Учені вважають, що їх у нас понад три тисячі. Яким сірим було б життя без колядок, щедрівок узимку, без різдвяних вертепів, без великодніх веснянок, без купальського хороводу! Велике багатство мудрості та краси передали нам предки, імена яких відійшли в небуття. Без усної народної творчості ми не могли б відчути силу таланту свого народу. І як добре, що тепер у вільній Українській державі це багатство повертається до нас. Невмируще художнє слово відкриває перед нами світ неповторний і чистий, як кринична вода, а ковток якої дає силу й мудрість.
Тому як пагін зелений, що розпускається і тягнеться до неба під впливом лагідних промінчиків сонця та краплин із джерела, так і моя душа, слухаючи спів сосницьких «Криниць», пробуджується ніби від зимового сну та наповнюється неповторними враженнями. Та так не лише у мене, а і в багатьох сотень та, навіть, тисяч слухачів і глядачів, яких радують своїм виступом наші земляки. Справедливими є слова про те, що першим, хто прославив сосницький край, був Олександр Довженко, а другими стали «Криниці».
Валентина Мовчан
Заслужений працівник культури України Кузьменко Ганна Іванівна, керівник народного аматорського фольклорного колективу «Криниці» Сосницького будинку культури; Заслужений працівник культури України Чернявський Володимир Миколайович, керівник групи супроводу цього ж колективу «Криниці»
«Криниці Сосницької води
Не вичерпаєш, скільки не черпай.
Криниці ті – жива душа народу,
Наповнена пісенним скарбом вкрай»
Ще коли ми тільки почали планувати поїздку на Чернігівщину, великий друг проекту «Сповідь», людина величезної душі та глибокої мудрості Шкрібляк Микола Миколайович порадив нам обов’язково відвідати музей ім. Довженка у Сосниці та познайомитися з Берегинею цього місця – Любов’ю Миколаївною Наконечною. Не дослухатися до цієї рекомендації ми не могли, тому однією із зупинок в нашій мандрівці Сіверщиною стало саме це дивовижне місце.
В цій оазі нашої історії та культури на нас чекали так багато справжніх, українських, люблячих душ. І якось непомітно за цей насичений знімальний день вони стали мені настільки рідними, настільки СВОЇМИ, що я й досі часто подумки повертаюся в той день, де розмовляв з НАШИМИ, українськими братами та сестрами. В той день я відчув, наскільки єднає людей і душі любов до Неньки-України. Пишу ці рядки, а душа лине в той дивовижний край…
На початку діалогу мої співрозмовники поставилися з певною пересторогою до мене та моїх запитань. Але поступово крига недовіри між нами скресла і спочатку Ганна Іванівна, а потім і Володимир Миколайович активно включилися у розмову. Ми так побоюємося відкривати душу, що інколи навіть самі перестаємо чути, що в нас на душі. Та коли говориш до людей відкритим серцем, ті, чия душа жива, завжди почують тебе і зроблять крок на зустріч.
Душі цих людей омиває та живить кришталево-джерельною свіжістю пісня. Українська пісня. Вона живе в них і робить ці душі дивовижно красивими, яскравими, сяючими. Ми, українці, – промінчики великого сонця. Нам заповідано стати пліч-о-пліч та об’єднати серця, об’єднати країну спільною молитвою. І ті, в кому є Україна та українство почують серцем цей заклик.
Раптом пані Ганна заспівала. Просто заспівала. Красивим, глибоким, потужним голосом. Є миті, за які я особливо вдячний Богу, в які я промовляю вдячну молитву раніше, ніж сам встигаю це усвідомити. В ці миті Господь дарує мені такі цінні, такі важливі уроки. Про людину можна знати різне. Та коли вона починає співати, то відкриває душу, ділиться частинкою душі. Сильна жінка. Потужна. Вольова. І така глибока та ніжна українська пісня.
Людина відчуває, знає душею свою країну. Марна справа розповідати таким людям щось інакше, ніж правду, чи намагатися маніпулювати ними. Вони відчувають нашу країну своєю душею, самою своєю суттю. Українство – це величезна, невіддільна частина них самих.
Володимир Миколайович уважно слухав спостерігав, але повірив настільки, щоб взяти участь у бесіді, далеко не одразу. Музикант, аранжувальник, митець від музики. Він власними руками задає ритм усьому, що відбувається в талановитому колективі.
Ганна Іванівна походить з великої, творчої, співочої родини, а Володимир Миколайович єдиний у своїй сім’ї, хто займається творчістю. Вона відкрита та красномовна, а він при першому знайомстві стриманий та виважений. Такі не схожі й водночас такі однакові у своїй любові до нашої української пісні.
Для мене ця розмова стала справжнім святом української душі. Ми вшановували Україну та той нерв українства, що пульсує в нас самих і були такі об’єднані, такі цільні в цьому. Мешканці Сосниці пишаються Олександром Довженком, а Володимир Миколайович, досліджуючи свій родовід, навіть відшукав спільних з Майстром предків. А чи багато з нас, жовто-сині, настільки люблять землю, на якій народилися та живуть, настільки пишаються своїм краєм?
Подорожуючи Україною, я знов і знов закохуюся в неосяжну красу нашої дивовижної країни. Та щоразу, повертаючись до рідного міста, до вічного Києва, я відчуваю себе вдома. Монументальність величних, старовинних храмів, дзвінка тиша яких особливо відчувається на фоні невпинної метушні мегаполісу, наповнюють мене відчуттям того, що я повернувся додому. Це відчуття, котрі роблять мене щасливим.
Нашою рідною землею, рідними душами, рідною Україною можна милуватися нескінченно, раз за разом захоплюючись новими гранями її надзвичайної краси. І від усвідомлення цієї дивовижі душа розправляє крила та ніби злітає у небо, щаслива цими почуттями. І там, у височині цього польоту, є лише Воля, вітер та щастя.
Так само душа оживає, доторкаючись до краси української пісні. Щоразу, коли ми чуємо її, ми власними душами торкаємося Душі Українства і в цій єдності відчуваємо себе сильними, окриленими, щасливими. Господь щедро наділив нашу співочу Націю дивовижними дарами: солов’їною мовою та дивовижними душами, котрі пишуть, грають та співають пісню неймовірної краси.
Комментарии
Отправить комментарий